Співрозмовнику, я тебе не виню.
Про дочасне ми вели розмову,
Моє ж серце прагло в далину...
До небес, до Господа, до раю!
Про сім\'ю й роботу ти згадав,
Про свої досягнення, таланти.
Запитав мене як й я живу.
Як живу? - Поволі помираю...
Хочеш мати більше, - говорив,-
Для себе й для рідних заробити.
Слухав я і чуючи жалів,
Що багато так не встиг зробити.
Молодий ще я, хоч не юнак,
Та хвороба мрії обірвала...
Все ж щасливий я! Хвороба - знак,
До Ісуса стежечку вказала.
Я живу, радіючи, щодень,
Бо на день ще ближчим є до неба!
В серці живе рій святих пісень,
О, як мало тут людині треба!
Слухав я тебе, твої хотіння,
Ті, такі приземлені здалися;
А потрібне лиш одне - спасіння,
Щоби Бога задуми збулися.
Я стояв і слухав...а мені,
А мені хотілося у небо,
Де не буде болі, суєти,
О, як мало тут людині треба!
Кожен день я ближчаю туди,
Кожен день ціную - Божа милість!
Друже мій, безцільно не живи,
Ти здоровий - і це Божа милість.
Поспіши Його в життя впустить,
Хай Він стане ціль твоя і мова.
Не живи дочасним, не живи,
Лиш Христос правдива є основа!!!
Комментарий автора: Вірш написаний після розмови з хворою людиною, і поданий як її роздуми. У ньому передано думки, бажання, цінності тієї людини. Людини, яка розуміла, що завтра може не настати. А що далі?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Береги честь смолоду - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в дополнение или Post Scriptum:
"честь - вера":
честь - достойные уважения и гордости моральные качества и этические принципы
вера - и в т.ч. убежденность в существовании Бога
"доброта - любовь":
доброта - отзывчивость, душевное расположение к людям, стремление делать добро (все положительное, хорошее, полезное) друг другу
любовь - чувство самоотверженной, сердечной привязанности (в т.ч. и любовь к родине)
ИНФОРМАЦИОННО-ПРЯМОЕ ЦИТИРОВАНИЕ из ВИКИПЕДИЯ:
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C
(Архимандрит Платон. Православное нравственное богословие. Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1994, с. 185).
«Честь – это внутреннее, данное самому себе право оценивать себя и своё существование в категориях самоуважения». Объективными факторами, дающими право на честь, являются целомудрие и благородство. Целомудрие – идеальная аксиологическая норма природного состояния. Благородство – идеальная аксиологическая норма личностного состояния.
В христианстве существует термин: благочестие. Честь - создание сосуда, крепкое сдерживание себя в достойном, создание сосуда для достойного. Благочестие - созидание сосуда для благодати, для света. Святых в православии зовут подвижниками благочестия.
Честь - сосуд, покров души. Покров, под которым хранится душа живой. Незапятнанная честь - чистый, целостный покров, не имеющий пятент порочных дел.
ССЫЛКА на ВИКИПЕДИЯ: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C
